«Путін може скільки завгодно розказувати по телевізору, що він начебто все контролює, що бензин начебто є, що російські міністри начебто достатньо компетентні. Але самі росіяни в чергах за бензином у різних регіонах Росії реально бачать, що ця їхня “триденна війна” триває вже п’ятий рік так, що навіть нафтова держава, “бензоколонка”, як Росію називали, тепер із дефіцитом бензину. Це прямий наслідок війни. Один із наслідків. І один із прикладів того, як відповідає Україна. Влучно. Не терористично. Ми повертаємо реальність війни в Росію і робимо максимально складним продовження окупації нашої землі. Наш український план далекобійних санкцій виконується, також виконуються і санкції середньої дальності.
Детально обговорюємо все з військовими командувачами, зі Службою безпеки України, з міністром оборони України та нашими розвідками, постійно обговорюємо, оперативно реагуючи на реальну ситуацію, – ми корегуємо нашу далекобійну роботу, нашу активність середньої дальності. Ми забезпечуємо Україні результати, які потрібні, щоб держава-агресор не могла тримати війну “десь там”. Кожен, хто прагне знищити життя іншого народу, сам страждає. Ми захищаємо життя».
Звернення Володимира Зеленського наприкінці 1587-го дня війни.
