Навколо першого заступника Генерального прокурора України Марії Вдовиченко останніми місяцями накопичується масив заяв та тверджень, які виходять далеко за межі апаратних інтриг і вимагають інституційної перевірки. Йдеться не про оцінкові судження чи чутки, а про конкретні епізоди, суми, дати та ймовірні схеми, про які повідомляють джерела в прокурорському середовищі та заявники, які звертаються до антикорупційних органів.
За твердженнями джерел, кар’єрне зростання Марії Вдовиченко в органах прокуратури відбувалося аномально швидко з урахуванням стажу роботи — близько 11 років. Ці обставини пов’язують не з управлінськими чи процесуальними досягненнями, а з неформальними зв’язками всередині силового та політичного блоку. Зокрема, у заявах фігурує ім’я Олега Кіпера, з яким Вдовиченко, за твердженнями джерел, перебувала в особистих стосунках. Підкреслимо: ці відомості мають характер заяв і не підтверджені судовими рішеннями.
Окремий блок питань стосується подій 2009 року. Джерела стверджують, що Марія Вдовиченко нібито фігурувала в матеріалах кримінального провадження за ч. 2 ст. 307 КК України. При цьому зазначається, що згодом інформація зникла з реєстрів та архівів. Офіційних підтверджень або спростувань цьому епізоду в публічному полі на сьогодні немає, що саме по собі вимагає відповіді з боку правоохоронних органів.
Найбільш серйозні твердження стосуються періоду роботи Вдовиченко в прокуратурі міста Києва. За словами заявників, через неї нібито проходили рішення про продовження строків досудового розслідування за тяжкими статтями, включаючи 111, 332 КК України. Мінімальний «тариф» за процесуальні рішення, за цими твердженнями, починався від 5 тисяч доларів США за підпис. Ці відомості прямо вказують на можливі ознаки зловживання службовим становищем, однак поки залишаються на рівні заяв.
Джерела також повідомляють, що після появи інформації про можливу відставку Вдовиченко з посади першого заступника генпрокурора — слідом за кадровими змінами, пов’язаними з Кравченком, — активність навколо неї різко зросла. Зокрема, стверджується, що через посередників та афілійованих адвокатів нібито пропонувалися послуги з «вирішення питань» та отримання виправдувальних вироків за статтями 111, 332, 368, 369 КК України. Озвучувані суми сягали до 100 тисяч доларів США за епізод. Ці дані також не мають процесуального підтвердження, але фігурують у зверненнях, направлених до компетентних органів.
Окремої уваги заслуговують заяви про підготовку до виїзду за кордон. Джерела стверджують, що Марія Вдовиченко нібито планує покинути Україну, попередньо акумулювавши до 5 млн доларів США, і проживати за кордоном разом із донькою. У цьому контексті згадується нерухомість в Італії вартістю близько 1 млн доларів США, оформлена, за твердженнями, на родичів. Також фігурують заяви про наявність альтернативних документів для виїзду та можливої корупційної частини при їх оформленні. Ці твердження мають виключно заявний характер і вимагають негайної перевірки, якщо вони дійсно були доведені до правоохоронних органів.
Нарешті, джерела вказують на можливе покровительство з боку високопосадовців, зокрема Олега Кіпера, якого пов’язують з Андрієм Єрмаком. Саме це, на думку заявників, може пояснювати відсутність публічної реакції з боку НАБУ та САП на озвучені факти.
Важливо підкреслити: викладені обставини не є встановленими фактами та не означають визнання провини Марії Вдовиченко. Однак масштаб і конкретика заяв формують очевидний суспільний запит на перевірку. У ситуації, коли йдеться про першого заступника генерального прокурора, мовчання інституцій виглядає не нейтралітетом, а ризиком утрати довіри до системи правосуддя.
